Єднаймо Україну Тарасовим словом!

Поет, художник, борець Тарас Шевченко – великий син свого народу. Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» Тараса Шевченка. Ми вчимося у Шевченка любити свою землю, ми вчимося шанувати свою історію, своє минуле, вчимося бути справжніми українцями. Адже Шевченко – це совість кожного, хто живе на українській землі.

З 6 по 12 березня у селі Пробіжна відзначали Дні пам’яті відомого українського письменника Тараса Шевченка.  На честь Кобзаря у приміщенні бібліотеки влаштували виставку «Шевченко – наш. Він для усіх століть ». 

Також проведена скайп-конференція, у якій брали участь Стус Д., Патера Ю., Яніцький А.. Діти читали вірші про Шевченка, а також і його твори. 

Біля пам’ятника Шевченка 10. 03. 2017 р. відслужилася панахида на честь великого Кобзаря.

У приміщенні будинку культури 12. 03. 2017 р. на честь Кобзаря відбувся літературно-мистецький вечір «Свіча, запалена від серця».

Мета заходу - виховання патріотизму у підростаючого покоління на творах Шевченка-поета і Шевченка-художника, краще пізнання  постаті Великого Кобзаря, актуальності його творчості, виховання любові до рідного краю, пробудження національної самосвідомості, патріотичне виховання і розвиток почуття гордості за свій народ, Батьківщину. 

У заході взяли участь учні школи, колективи художньої самодіяльності сільського будинку культури, викладачі музичної школи та їх вихованці, працівники бібліотеки.  На мистецькому вечорі учні прочитала чимало поезій Тараса Шевченка. Крім того, на заході розповідали цікаві факти з життя поета, а також згадали про його художній талант.

Музичною окрасою вечора стали композиції про Тараса Шевченка  у мелодійному виконанні хору під керівництвом директора Пробіжнянського СБК Вергуна Богдана.
Із заключним словом перед глядачами виступив сільський голова Костецький Назарій Зіновійович. 

Тарас Григорович Шевченко був і є символом борця за справедливість і свободу для наших мужніх воїнів АТО.

 З плином часу ми все більше переконуємося, що поезії Кобзаря – одкровення, які він висловив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українського народу.

ДЕНЬ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ АБО ПАМ’ЯТІ ТИХ, ХТО НЕ ПОВЕРНУВСЯ ДОДОМУ

20 лютого — особливий день, адже це — день загальнонаціональної жалоби за загиблими під час протистояння в Україні.

У 2014-му за три дні — з 18 по 20 лютого — в центрі Києва внаслідок кривавих зіткнень було вбито понад сто осіб. Саме в ті дні ми вперше почули словосполучення «Небесна Сотня». Але це був лише початок у довгому списку втрат і кровопролиття, яких Україна зазнає досьогодні. Тож помолимося всі разом за полеглих, а також за те, щоб потоки крові та сліз     нарешті припинилися…

ГОСПОДИ! БЛАГОСЛОВИ УКРАЇНУ ТА ЇЇ СТРАЖДЕННИЙ НАРОД!

Загаси полум’я ворожнечі та розбрату в наших серцях 

росою любові та милосердя! Підтримай усіх 

постраждалих, поранених, біженців.

Упокой, Господи, в Твоїх світлих оселях усіх, хто невинно 

загинув, поклавши своє життя за ближніх, за Вітчизну, за 

торжество Твоєї Святої Правди!

Даруй вічний спокій тим, хто закрив собою від куль, хто 

пройшов крізь морок ненависті, жах безпорадності, біль страждань. Пом’яни, Господи, усіх, хто не забув Твоє Святе Ім’я, та до останнього подиху залишився справжньою людиною і християнином. Прости їм, Боже, усі їхні гріхи — вільні й невільні, та даруй їм Царство Небесне, Амінь.

З цієї нагоди у с. Пробіжна відслужилася поминальна панахида за загиблими героями, а у приміщенні бібліотеки оформлена тематична поличка на тему «За чисті душі, що злетіли в небо». 

Для користувачів бібліотеки змонтоване відео «Пам’яті Небесної Сотні».

Бій під Крутами в історичній пам'яті

 

На Аскольдовій могилі
Поховали їх -
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…

29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є сяючим дороговказом для десятків поколінь незламних борців за свободу та незалежність рідної землі, за власну Українську державу.

Довгий час історія подій під Крутами залишалася поза увагою офіційної історіографії СРСР і обростала міфами і вигадками з обох сторін.

     В радянські часи полеглі в Крутах кваліфікувалися як зрадники чи просто замовчувалися. Студентські могили з Аскольдової гори забрали і спочатку розбили на тому місці парк. Пізніше, після Другої Світової Війни тут поховали радянських воїнів, полеглих при визволенні Києва. З часу подій вперше про увічнення пам'яті студентів згадали в 1990-х рр., коли Народний Рух України встановив тут дерев'яний хрест. Від того часу були плани звести більший, постійний монумент у самих Крутах. Тільки 2000 року архітектор Володимир Павленко серйозно почав займатися проектуванням пам'ятника. 2006 року Меморіал пам'яті героїв Крут на залізничній станції Крути нарешті відкрили за участі Президента Віктора Ющенка. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам'ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч із пам'ятником викопане озеро у формі хреста.

     З метою кращого розкриття суті, причини трагедії під Крутами, виховання в користувачів інтересу і поваги до історичного минулого своєї країни, до борців за незалежність України у приміщенні бібліотеки за допомогою комп’ютерів організовано демонстрацію фільму «Пам’ятай про Крути».

   Українські юнаки загинули і власною кров’ю вписали героїчну сторінку в історію визвольних змагань нашого народу. Адже коли до такої самопожертви здатна молодь - нація незнищенна. Це чудово розуміли представники радянської влади, тому старалися вимазати ганебну для себе сторінку з людської пам’яті. Історія битви або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками, як в закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Комуністичні керівники навіть ліквідували залізничну станцію Крути. Село було названо Пам’ятним.

   Трагічна загибель студентського куреня під Кру­тами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Частина страчених більшовиками учасників бою під Крутами і зараз спочиває у Києві на Аскольдовій могилі, частина поховані на Лук’янівському цвинтарі та в інших місцях. Тих, хто загинув під час бою, місцеві селяни поховали безпосередньо на полі бою під Крутами, і їх тіла до Києва перевезено не було.

Пам’ятаймо про забитих довіку і нині
Та віддаймо усіх себе за щастя Вкраїни
(Г.Стороженко „Незабутня могила”)

Різдвяна ялинка

Зелена ялинка, Дарунки, колядки,
Різдвяная зірка
Вже світить над нами.
Хай святе РіздвоУчить нас добру,
Різдвяна ялинка,
А любов і віра
Всім дає нам сили.
Дитячі колядки
Різдвяна ялинка,
Звучать хай навіки
У нашому краї.
В містах і по селах.Хай будуть веселі,
Щасливі всі дітки

З Різдвом Христовим!

Хай ангел торкнеться Вас ніжно крилом,зігріє вам серце Різдвяним теплом.Хай радість, кохання наповнять ваш дім,оселяться щастя та спокій у нім!Христос ся рождає! Славімо його!

Світом Миколай мандрує

19 грудня ми вшанували святого Миколая. Цей великий святий став прототипом міфічної фігури Діда Мороза (Санта Клауса). В інших народів Святий Миколай відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.

Святий Миколай опікується воїнами та мандрівниками, допомагає бідним у скруті,є покровителем дітей, моряків, торговців та лучників.

Це свято сягає традицій стародавнього культу дохристиянського бога Велеса. Інший відбиток первісних вірувань на постаті Св. Миколая — уособлення грецького Посейдона та римського Нептуна.

У приміщенні бібліотеки для дітей оформлена тематична поличка "Йде Святий Миколай, ти добром його стрічай"

 

У народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Виходячи в море на промисел, вони завжди брали із собою образ святого чудотворця.

Та, передусім, це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до Святого Миколая листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують усі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, може, різка? Бо чемні діточки обов’язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні — прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.

Нині з’явилась добра традиція — у день Святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки. Це добре і очікуване дітворою свято вчить милосердю, щедрості і любові до оточуючих людей. Чудесну традицію передають з покоління в покоління, а вона прищеплює головні цінності нашим дітям. 

Що за диво ці казки!

Казковий бал

Казка приходить до нас із дитинства. Уперше казку нам дарують мама чи бабуся, а потім її відлуння теплим спогадом зігріває душу у дорослому житті. Зігріті ласкою дорогих нам людей, ми поринаємо у чарівний світ, казок і летимо у далекі краї на крилах білих лебедів, б'ємося зі страшними чудовиськами, йдемо темним лісом із Червоним Капелюшком, шукаємо неслухняного Кая із сміливою й доброю Гердою, забираємося на дах і їмо варення разом з чудернацьким Карлсоном.

14. 12 у приміщенні школи, спільно із шкільним бібліотекарем, для дітей

3 -8 кл. проведено «Казковий бал». На казковий бал завітали Кай і Герда, маленька розбійниця з казки «Снігова Королева», Червона Шапочка, Маруся із казочки «Жарт Королівни», Ліда із казки «Ведмежа дружина», Котигорошко, Івасик Телесик, Принц, Спляча Красуня, Дюймовочка.

Світ казки — непередбачуваний, таємничий, загадковий і прекрасний. Казка з давніх-давен відображала віру й сподівання людей на краще життя, на щастя. Саме тому добро в ній завжди перемагає зло, розумні, чесні, працелюбні герої були сильнішими за ледарів і брехунів.

Казка ненав'язливо повчає, відкриває для нас вічні моральні істини, які стверджувалися попередніми поколіннями людей: не слід бути жадібним, гордовитим, злим, гріх ображати людей тощо.

 

 

 

Яскравою й барвистою є мова казок. Запам'ятовуються назавжди традиційні початки й фінали, вислови героїв, приказки, які дуже часто вживаються у повсякденні.

 

 

 

 

А ще говорять, що казка вчить, як на світі жить. «Кожне життя починається з казки, а продовжується так, як ти забажаєш сам...». Дійсно, казка надає кожному з нас можливість вибрати правильні моральні орієнтири і керуватися ними у житті.

 

 

 

 

 

 

На святі згадувались відомі казкарі: Андерсен, Шарль Перо, брати Грім.

 

Завершилося свято перемогою добра над злом. Невдалося Сніговій Королеві встановити свої права. На завершення звучать прекрасні слова «В бібліотеці закінчилось свято і з гостями прощатися час.

До побачення! Мудрістю будьте багаті, хай Господь береже Вас!».