субота, 29 липня 2017 р.

    
     Приємно, що на свято всіх добрим словом поблагословив о.Зеновій Пасічник, настоятель нашої церкви , який не шкодував теплих слів на адресу організаторів, виконавців і всієї громади.
Із привітальним словом перед односельчанами та гостями виступив сільський голова –
Костецький Н. З., який чимало зусиль приклав, організував людей для того, щоб змонтувати сцену на стадіоні для проведення такого роду міроприємств.
     З болем у серці говорили про тяжкий для України час на Сході України, а також згадали усіх тих, хто, уже не з нами. Звучали слова подяки воїнам АТО, які були запрошені на сцену.
Радо зустріли і щиро аплодували односельчани вихованцям дитячого садка та їх вихователю п. Натолочній М.,  хоровому колективу (кер. Вергун Б. М.), солістам будинку культури, танцювальному колективу (кер. Федічкіна Л. В.), вихованцям та викладачам музичної школи, гостям із с. Коцюбинці, Гадинківці, Швайківці.



     Щиро вдячні жителям села за теплу атмосферу, активну участь, а спонсорам – за фінансову підтримку. Надіємось, це свято стане гарною традицією, вона збиратиме у дружнє коло всі сім’ї й родини. Слава Україні!


середа, 12 липня 2017 р.

Поет національного героїзму

 У радянські часи його ім’я було під жорстоким "табу". Водночас без цієї людини неможливо уявити культурне та політичне життя української нації у 1920-1940-х рр., не кажучи вже про національно-визвольний рух періоду Другої світової війни.








     Олег Кандиба-Ольжич народився 21 липня 1907 року в Житомирі. Його батьком був відомий український поет Олександр Олесь.     
     У1909 році сім’я Кандиб переїхала до Києва. Згодом — до Пущі-Водиці, ближче до місця роботи батька.     Олег був свідком бурхливих і трагічних подій української революції 1917 року.     
     У 1919 році його батько стає культурним аташе Української Народної Республіки в Будапешті, що згодом негативно відбилося на долі Олега та його матері, які після поразки УНР та з приходом радянської влади стали "ворогами народу".     
     У січні 1923 року Олег з мамою покидають Україну й прибувають до Берліна. Там довго не затримуються й переїжджають до Чехословаччини, оселяються за п’ятдесят кілометрів вiд Праги у Горніх Черношицях, згодом — Ржевницях.     
     До 1924 року О.Кандиба навчається в Українському громадському комітеті в Празі, а в зимовому і літньому семестрах 1924-1925 років стає слухачем філософського факультету Карлового університету. Водночас він відвідує лекції з передісторичної археології та історії мистецтва, пише наукові та дослідницькі роботи з археології та суспільствознавства.     Ґрунтовні праці молодого археолога привертають увагу фахівців Гарвардського університету. Олега Кандибу запрошують до США, а згодом до Італії, де він читає лекції. У Римі Олег, який на той час був уже відомим науковцем, зустрічається з головою Проводу українських націоналістів полковником Євгеном Коновальцем і ця зустріч мала вирішальне значення для його подальшої долі як діяча націоналістичного руху. Полковник Коновалець побачив у молодому вченому та видатному поетові обізнану з тодішньою дійсністю в Україні людину, яка дуже добре розуміла значення духовного фактора у визвольно-революційному процесі державного відродження українського народу.    
      У 1928 році в Празі з’являється друком перше оповідання молодого літератора під назвою "Рудько", підписане псевдонімом О. Лелека. Навчання на філософському факультеті Олег Кандиба завершив у 1929 році, водночас навчаючись на літературно-історичному відділі Українського педагогічного інституту імені М. Драгоманова. Того ж року в журналах "Літературно-науковий вісник", "Студентський вісник" публікуються перші вірші поета.     Як стверджував Улас Самчук, відомий український письменник, публікації О.Ольжича у "Віснику" забезпечили йому "одне з перших місць емігрантського Олімпу".
      Творчість Олега Ольжича переважно громадянського спрямування. У поезіях відчувається інтелектуально-філософське осмислення буття, захоплення героїкою боротьби, ідея жертовності в ім'я національного визволення України.     
      Ольжич вважає українців духовно багатою нацією і саме це має допомогти їм у боротьбі за національне визволення:
Господь багатий нас благословив
Дарами, що нікому не відняти:
Любов і творчість, туга і порив,
Відвага і вогонь самопосвяти!
У 1944 році Олена Ольжича було заарештовано. Почалися допити, катування, поета було відправлено до концтабору Заксенхаузен. У вірші "Присвята" він писав:
Пошли мені, молюся, дар один:
В ім'я її (Батьківщини) прийняти мужньо муки,
І в грізні дні залізної розплати

В шинелі сірій вмерти від гранати.
На землі немає могили Олега Ольжича. Він помер у камері в'язнів-смертників табору Заксенхаузен 22 липня 1944 року. Довідавшись про смерть сина, помер батько, Олександр Олесь. А 31 липня з'явився на світ син Олега, теж Олег Кандиба. Рід талановитих людей, справжніх патріотів не перевівся.З нагоди 110-ої річниці Олега Ольжича, в приміщенні бібліотеки оформлена тематична поличка "Хто за волю життя віддав", за допомогою якої, користувачі бібліотеки мали змогу ознайомитися з творами письменника, з його життям і діяльністю.





неділя, 23 квітня 2017 р.

СВІТЛЕ СВЯТО ВЕЛИКОДНЯ

Світлий Великдень - це християнське свято, яке присвячене Воскресінню Христовому, це  свято весни, весняного сонця, та природи, що відроджувалась після довгого сну. Свято цілковитої перемоги весни над зимою, перемоги життя над смертю, свято подружньої любові та злагоди в родині. 
     Ось і завершилося одне з найбільш очікуваних і найбільш світлих святВеликдень, якого усі так з нетерпінням чекають. Наші серця  зігріла радість Великодня. Ці святкові дні зібрали всіх рідних за родинним столом. Це одне з найрадісніших свят, адже символізує початок нового життя.
  У Пробіжні в приміщенні школи відбулося свято Великодня, метою якого було розширити знання учнів про це свято, його традиції святкування, вдосконалювати навички декламування віршів, розвивати уміння слухати, виховувати естетичний смак, любов та повагу до моральних цінностей українського народу, популяризувати звичаї святкування Великодня. 






Крашанки Огородник Тані


Працівники бібліотеки спільно з керівником гурткової роботи провели майстер-клас по виготовленню Великодніх писанок. Дітей ознайомили з історією виникнення писанки, із символікою знаків на писанках. Діти переглянули фільм «Історія Великодньої писанки», в якому побачили різні візерунки на писанках їх значення і символи.  Для користувачів бібліотеки була оформлена тематична поличка «Христос Воскрес" лине з небес!»



Минають часи, спливають десятиліття й віки, а українські традиції й обряди, такі як Великдень, переходять від покоління до покоління. їх бережуть, тому що наш народ шанує свою віру, поважає обряди пращурів і палко любить свою землю.

четвер, 6 квітня 2017 р.

Врятуємо життя Оксани Кваснишин!

Врятуємо життя Оксани Кваснишин!
Це просто крик душі . Терміново потрібна допомога на лікування хорошої людини, журналіста телеканалу ICTV на Прикарпатті.
«Моя робота пов’язана зі складанням слів. Я зробила сотні сюжетів про людські долі, різні ситуації та життєві перипетії. Але нині я скупа на слова. Я не знаю, як сказати те, що маю сказати… Я хочу жити!» — написала вона на своїй сторінці у Facebook і повідомила, що на лікування треба 60 тисяч євро.
Не будьте байдужими до чужого горя!

неділя, 19 березня 2017 р.

Єднаймо Україну Тарасовим словом!




Поет, художник, борець Тарас Шевченко – великий син свого народу. Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» Тараса Шевченка. Ми вчимося у Шевченка любити свою землю, ми вчимося шанувати свою історію, своє минуле, вчимося бути справжніми українцями. Адже Шевченко – це совість кожного, хто живе на українській землі.

З 6 по 12 березня у селі Пробіжна відзначали Дні пам’яті відомого українського письменника Тараса Шевченка.  На честь Кобзаря у приміщенні бібліотеки влаштували виставку «Шевченко – наш. Він для усіх століть ». 

Також проведена скайп-конференція, у якій брали участь Стус Д., Патера Ю., Яніцький А.. Діти читали вірші про Шевченка, а також і його твори. 


Біля памятника Шевченка 10. 03. 2017 р. відслужилася панахида на честь великого Кобзаря.

У приміщенні будинку культури 12. 03. 2017 р. на честь Кобзаря відбувся літературно-мистецький вечір «Свіча, запалена від серця».

Мета заходу - виховання патріотизму у підростаючого покоління на творах Шевченка-поета і Шевченка-художника, краще пізнання  постаті Великого Кобзаря, актуальності його творчості, виховання любові до рідного краю, пробудження національної самосвідомості, патріотичне виховання і розвиток почуття гордості за свій народ, Батьківщину. 

У заході взяли участь учні школи, колективи художньої самодіяльності сільського будинку культури, викладачі музичної школи та їх вихованці, працівники бібліотеки.  На мистецькому вечорі учні прочитала чимало поезій Тараса Шевченка. Крім того, на заході розповідали цікаві факти з життя поета, а також згадали про його художній талант.




Музичною окрасою вечора стали композиції про Тараса Шевченка  у мелодійному виконанні хору під керівництвом директора Пробіжнянського СБК Вергуна Богдана.
Із заключним словом перед глядачами виступив сільський голова Костецький Назарій Зіновійович. 

Тарас Григорович Шевченко був і є символом борця за справедливість і свободу для наших мужніх воїнів АТО.
 З плином часу ми все більше переконуємося, що поезії Кобзаря – одкровення, які він висловив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українського народу.


понеділок, 20 лютого 2017 р.

ДЕНЬ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ АБО ПАМ’ЯТІ ТИХ, ХТО НЕ ПОВЕРНУВСЯ ДОДОМУ

20 лютого — особливий день, адже це — день загальнонаціональної жалоби за загиблими під час протистояння в Україні.
У 2014-му за три дні — з 18 по 20 лютого — в центрі Києва внаслідок кривавих зіткнень було вбито понад сто осіб. Саме в ті дні ми вперше почули словосполучення «Небесна Сотня». Але це був лише початок у довгому списку втрат і кровопролиття, яких Україна зазнає досьогодні. Тож помолимося всі разом за полеглих, а також за те, щоб потоки крові та сліз     нарешті припинилися…

ГОСПОДИ! БЛАГОСЛОВИ УКРАЇНУ ТА ЇЇ СТРАЖДЕННИЙ НАРОД!

Загаси полум’я ворожнечі та розбрату в наших серцях 

росою любові та милосердя! Підтримай усіх 

постраждалих, поранених, біженців.

Упокой, Господи, в Твоїх світлих оселях усіх, хто невинно 

загинув, поклавши своє життя за ближніх, за Вітчизну, за 

торжество Твоєї Святої Правди!

Даруй вічний спокій тим, хто закрив собою від куль, хто 
пройшов крізь морок ненависті, жах безпорадності, біль страждань. Пом’яни, Господи, усіх, хто не забув Твоє Святе Ім’я, та до останнього подиху залишився справжньою людиною і християнином. Прости їм, Боже, усі їхні гріхи — вільні й невільні, та даруй їм Царство Небесне, Амінь.


З цієї нагоди у с. Пробіжна відслужилася поминальна панахида за загиблими героями, а у приміщенні бібліотеки оформлена тематична поличка на тему «За чисті душі, що злетіли в небо». 

Для користувачів бібліотеки змонтоване відео «Памяті Небесної Сотні».




середа, 1 лютого 2017 р.

Бій під Крутами в історичній пам'яті

 
На Аскольдовій могилі
Поховали їх -
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…


29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є сяючим дороговказом для десятків поколінь незламних борців за свободу та незалежність рідної землі, за власну Українську державу.
Довгий час історія подій під Крутами залишалася поза увагою офіційної історіографії СРСР і обростала міфами і вигадками з обох сторін.

     В радянські часи полеглі в Крутах кваліфікувалися як зрадники чи просто замовчувалися. Студентські могили з Аскольдової гори забрали і спочатку розбили на тому місці парк. Пізніше, після Другої Світової Війни тут поховали радянських воїнів, полеглих при визволенні Києва. З часу подій вперше про увічнення пам'яті студентів згадали в 1990-х рр., коли Народний Рух України встановив тут дерев'яний хрест. Від того часу були плани звести більший, постійний монумент у самих Крутах. Тільки 2000 року архітектор Володимир Павленко серйозно почав займатися проектуванням пам'ятника. 2006 року Меморіал пам'яті героїв Крут на залізничній станції Крути нарешті відкрили за участі Президента Віктора Ющенка. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам'ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч із пам'ятником викопане озеро у формі хреста.
     З метою кращого розкриття суті, причини трагедії під Крутами, виховання в користувачів інтересу і поваги до історичного минулого своєї країни, до борців за незалежність України у приміщенні бібліотеки за допомогою компютерів організовано демонстрацію фільму «Памятай про Крути».

   Українські юнаки загинули і власною кров’ю вписали героїчну сторінку в історію визвольних змагань нашого народу. Адже коли до такої самопожертви здатна молодь - нація незнищенна. Це чудово розуміли представники радянської влади, тому старалися вимазати ганебну для себе сторінку з людської пам’яті. Історія битви або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками, як в закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Комуністичні керівники навіть ліквідували залізничну станцію Крути. Село було названо Пам’ятним.
   Трагічна загибель студентського куреня під Кру­тами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Частина страчених більшовиками учасників бою під Крутами і зараз спочиває у Києві на Аскольдовій могилі, частина поховані на Лук’янівському цвинтарі та в інших місцях. Тих, хто загинув під час бою, місцеві селяни поховали безпосередньо на полі бою під Крутами, і їх тіла до Києва перевезено не було.

Пам’ятаймо про забитих довіку і нині
Та віддаймо усіх себе за щастя Вкраїни
(Г.Стороженко „Незабутня могила”)