понеділок, 1 січня 2018 р.

Веселого, мирного Нового року!

Ось знову рік Новий — 2018, іде,
Хай щастя він Вам принесе,
Міцне здоров’я подарує,
Хай радістю Ваш дім квітує.
Любов’ю хай серця живуть,
Тепло душі для Вас несуть.
Хай мир і лад у Вашій хаті будуть,
Хай завжди щирість Вам дарують люди.
Коли проб’є дванадцята година,
І старий рік зустрінеться з Новим,
Хай пощастить і Вам, і всій родині,
Ми зичимо, щоб посміхнулись Ви!
Хай казку принесе на крилах вечір,
І казка щоб затрималась на вік,
І під ялинку щоб чарівні речі
                                                      Приніс Вам щедрий дядько Новий рік!


неділя, 24 грудня 2017 р.

День святого Миколая.

Дев'ятнадцятого грудня - день святого Миколая.
Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам.
У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.
А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.
В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.
18 грудня у приміщенні Пробіжнянської середньої школи І-ІІ ст..напередодні найулюбленішого свята дітей – святого Миколая , учнівсько-педагогічний колектив школи великою спільнотою прославив святого у молитві, піснях, віршах, через сценічну майстерність. У приміщенні сільської бібліотеки оформлена тематична поличка  «Любий, отче Миколаю, ти до нас прийди із раю».
 












Метою дійства було допомогти дітям і дорослим побачити красу, бути уважними до людей, до маленьких речей, насолоджуватися Божим світом і дякувати Творцеві за дари.  Кожен із нас може бути помічником святого Миколая і допомогти уважніше ставитися одне до одного, дарувати любов, помічати довкола себе опале листя, перший сніг, дрібненькі сніжинки – і милуватися цією красою, дякувати Богові за те, що Він нам дає.


середа, 13 грудня 2017 р.

Святий Андрію, допоможи, мене сьогодні не залиши!

     Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.Хоч Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити".В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Вже кілька днів до того, себто 7 грудня, у свято покровительки дівчат Катерини, починаються молодіжні обряди. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя. За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили...На Україні побутувало дуже багато найрізноманітніших ворожінь. Ми знаємо лише маленьку часточку ритуалів та обрядів "Андріївських вечорниць" наших предків. Проте і досі "Андріївські вечорниці" - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а і старше покоління. Це збитки, жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволяються тільки в Андріївську ніч.


Шановні Андрії та Андріани!

У цей світлий , зимовий день хочемо привітати Вас з Днем Ангела!Хай добрий Ангел береже повік Вогонь зорі, що долею зоветься. Життя, неначе вишитий рушник, Багрянцем калиновим усміхнеться. Нехай волошками цвітуть літа прекрасні, Нехай здійсняться тисячі бажань, Щоб доля дарувала тільки щастя, Ні грама бід, ні капельки страждань. Будьте завжди гарними і молодими, Бажаними, добрими і простими. Зажди усміхненими і милими, Зажди коханими і єдиними.

субота, 29 липня 2017 р.

    
     Приємно, що на свято всіх добрим словом поблагословив о.Зеновій Пасічник, настоятель нашої церкви , який не шкодував теплих слів на адресу організаторів, виконавців і всієї громади.
Із привітальним словом перед односельчанами та гостями виступив сільський голова –
Костецький Н. З., який чимало зусиль приклав, організував людей для того, щоб змонтувати сцену на стадіоні для проведення такого роду міроприємств.
     З болем у серці говорили про тяжкий для України час на Сході України, а також згадали усіх тих, хто, уже не з нами. Звучали слова подяки воїнам АТО, які були запрошені на сцену.
Радо зустріли і щиро аплодували односельчани вихованцям дитячого садка та їх вихователю п. Натолочній М.,  хоровому колективу (кер. Вергун Б. М.), солістам будинку культури, танцювальному колективу (кер. Федічкіна Л. В.), вихованцям та викладачам музичної школи, гостям із с. Коцюбинці, Гадинківці, Швайківці.



     Щиро вдячні жителям села за теплу атмосферу, активну участь, а спонсорам – за фінансову підтримку. Надіємось, це свято стане гарною традицією, вона збиратиме у дружнє коло всі сім’ї й родини. Слава Україні!


середа, 12 липня 2017 р.

Поет національного героїзму

 У радянські часи його ім’я було під жорстоким "табу". Водночас без цієї людини неможливо уявити культурне та політичне життя української нації у 1920-1940-х рр., не кажучи вже про національно-визвольний рух періоду Другої світової війни.








     Олег Кандиба-Ольжич народився 21 липня 1907 року в Житомирі. Його батьком був відомий український поет Олександр Олесь.     
     У1909 році сім’я Кандиб переїхала до Києва. Згодом — до Пущі-Водиці, ближче до місця роботи батька.     Олег був свідком бурхливих і трагічних подій української революції 1917 року.     
     У 1919 році його батько стає культурним аташе Української Народної Республіки в Будапешті, що згодом негативно відбилося на долі Олега та його матері, які після поразки УНР та з приходом радянської влади стали "ворогами народу".     
     У січні 1923 року Олег з мамою покидають Україну й прибувають до Берліна. Там довго не затримуються й переїжджають до Чехословаччини, оселяються за п’ятдесят кілометрів вiд Праги у Горніх Черношицях, згодом — Ржевницях.     
     До 1924 року О.Кандиба навчається в Українському громадському комітеті в Празі, а в зимовому і літньому семестрах 1924-1925 років стає слухачем філософського факультету Карлового університету. Водночас він відвідує лекції з передісторичної археології та історії мистецтва, пише наукові та дослідницькі роботи з археології та суспільствознавства.     Ґрунтовні праці молодого археолога привертають увагу фахівців Гарвардського університету. Олега Кандибу запрошують до США, а згодом до Італії, де він читає лекції. У Римі Олег, який на той час був уже відомим науковцем, зустрічається з головою Проводу українських націоналістів полковником Євгеном Коновальцем і ця зустріч мала вирішальне значення для його подальшої долі як діяча націоналістичного руху. Полковник Коновалець побачив у молодому вченому та видатному поетові обізнану з тодішньою дійсністю в Україні людину, яка дуже добре розуміла значення духовного фактора у визвольно-революційному процесі державного відродження українського народу.    
      У 1928 році в Празі з’являється друком перше оповідання молодого літератора під назвою "Рудько", підписане псевдонімом О. Лелека. Навчання на філософському факультеті Олег Кандиба завершив у 1929 році, водночас навчаючись на літературно-історичному відділі Українського педагогічного інституту імені М. Драгоманова. Того ж року в журналах "Літературно-науковий вісник", "Студентський вісник" публікуються перші вірші поета.     Як стверджував Улас Самчук, відомий український письменник, публікації О.Ольжича у "Віснику" забезпечили йому "одне з перших місць емігрантського Олімпу".
      Творчість Олега Ольжича переважно громадянського спрямування. У поезіях відчувається інтелектуально-філософське осмислення буття, захоплення героїкою боротьби, ідея жертовності в ім'я національного визволення України.     
      Ольжич вважає українців духовно багатою нацією і саме це має допомогти їм у боротьбі за національне визволення:
Господь багатий нас благословив
Дарами, що нікому не відняти:
Любов і творчість, туга і порив,
Відвага і вогонь самопосвяти!
У 1944 році Олена Ольжича було заарештовано. Почалися допити, катування, поета було відправлено до концтабору Заксенхаузен. У вірші "Присвята" він писав:
Пошли мені, молюся, дар один:
В ім'я її (Батьківщини) прийняти мужньо муки,
І в грізні дні залізної розплати

В шинелі сірій вмерти від гранати.
На землі немає могили Олега Ольжича. Він помер у камері в'язнів-смертників табору Заксенхаузен 22 липня 1944 року. Довідавшись про смерть сина, помер батько, Олександр Олесь. А 31 липня з'явився на світ син Олега, теж Олег Кандиба. Рід талановитих людей, справжніх патріотів не перевівся.З нагоди 110-ої річниці Олега Ольжича, в приміщенні бібліотеки оформлена тематична поличка "Хто за волю життя віддав", за допомогою якої, користувачі бібліотеки мали змогу ознайомитися з творами письменника, з його життям і діяльністю.





неділя, 23 квітня 2017 р.

СВІТЛЕ СВЯТО ВЕЛИКОДНЯ

Світлий Великдень - це християнське свято, яке присвячене Воскресінню Христовому, це  свято весни, весняного сонця, та природи, що відроджувалась після довгого сну. Свято цілковитої перемоги весни над зимою, перемоги життя над смертю, свято подружньої любові та злагоди в родині. 
     Ось і завершилося одне з найбільш очікуваних і найбільш світлих святВеликдень, якого усі так з нетерпінням чекають. Наші серця  зігріла радість Великодня. Ці святкові дні зібрали всіх рідних за родинним столом. Це одне з найрадісніших свят, адже символізує початок нового життя.
  У Пробіжні в приміщенні школи відбулося свято Великодня, метою якого було розширити знання учнів про це свято, його традиції святкування, вдосконалювати навички декламування віршів, розвивати уміння слухати, виховувати естетичний смак, любов та повагу до моральних цінностей українського народу, популяризувати звичаї святкування Великодня. 






Крашанки Огородник Тані


Працівники бібліотеки спільно з керівником гурткової роботи провели майстер-клас по виготовленню Великодніх писанок. Дітей ознайомили з історією виникнення писанки, із символікою знаків на писанках. Діти переглянули фільм «Історія Великодньої писанки», в якому побачили різні візерунки на писанках їх значення і символи.  Для користувачів бібліотеки була оформлена тематична поличка «Христос Воскрес" лине з небес!»



Минають часи, спливають десятиліття й віки, а українські традиції й обряди, такі як Великдень, переходять від покоління до покоління. їх бережуть, тому що наш народ шанує свою віру, поважає обряди пращурів і палко любить свою землю.

четвер, 6 квітня 2017 р.

Врятуємо життя Оксани Кваснишин!

Врятуємо життя Оксани Кваснишин!
Це просто крик душі . Терміново потрібна допомога на лікування хорошої людини, журналіста телеканалу ICTV на Прикарпатті.
«Моя робота пов’язана зі складанням слів. Я зробила сотні сюжетів про людські долі, різні ситуації та життєві перипетії. Але нині я скупа на слова. Я не знаю, як сказати те, що маю сказати… Я хочу жити!» — написала вона на своїй сторінці у Facebook і повідомила, що на лікування треба 60 тисяч євро.
Не будьте байдужими до чужого горя!