ДЕНЬ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ АБО ПАМ’ЯТІ ТИХ, ХТО НЕ ПОВЕРНУВСЯ ДОДОМУ

20 лютого — особливий день, адже це — день загальнонаціональної жалоби за загиблими під час протистояння в Україні.

У 2014-му за три дні — з 18 по 20 лютого — в центрі Києва внаслідок кривавих зіткнень було вбито понад сто осіб. Саме в ті дні ми вперше почули словосполучення «Небесна Сотня». Але це був лише початок у довгому списку втрат і кровопролиття, яких Україна зазнає досьогодні. Тож помолимося всі разом за полеглих, а також за те, щоб потоки крові та сліз     нарешті припинилися…

ГОСПОДИ! БЛАГОСЛОВИ УКРАЇНУ ТА ЇЇ СТРАЖДЕННИЙ НАРОД!

Загаси полум’я ворожнечі та розбрату в наших серцях 

росою любові та милосердя! Підтримай усіх 

постраждалих, поранених, біженців.

Упокой, Господи, в Твоїх світлих оселях усіх, хто невинно 

загинув, поклавши своє життя за ближніх, за Вітчизну, за 

торжество Твоєї Святої Правди!

Даруй вічний спокій тим, хто закрив собою від куль, хто 

пройшов крізь морок ненависті, жах безпорадності, біль страждань. Пом’яни, Господи, усіх, хто не забув Твоє Святе Ім’я, та до останнього подиху залишився справжньою людиною і християнином. Прости їм, Боже, усі їхні гріхи — вільні й невільні, та даруй їм Царство Небесне, Амінь.

З цієї нагоди у с. Пробіжна відслужилася поминальна панахида за загиблими героями, а у приміщенні бібліотеки оформлена тематична поличка на тему «За чисті душі, що злетіли в небо». 

Для користувачів бібліотеки змонтоване відео «Пам’яті Небесної Сотні».

Бій під Крутами в історичній пам'яті

 

На Аскольдовій могилі
Поховали їх -
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…

29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є сяючим дороговказом для десятків поколінь незламних борців за свободу та незалежність рідної землі, за власну Українську державу.

Довгий час історія подій під Крутами залишалася поза увагою офіційної історіографії СРСР і обростала міфами і вигадками з обох сторін.

     В радянські часи полеглі в Крутах кваліфікувалися як зрадники чи просто замовчувалися. Студентські могили з Аскольдової гори забрали і спочатку розбили на тому місці парк. Пізніше, після Другої Світової Війни тут поховали радянських воїнів, полеглих при визволенні Києва. З часу подій вперше про увічнення пам'яті студентів згадали в 1990-х рр., коли Народний Рух України встановив тут дерев'яний хрест. Від того часу були плани звести більший, постійний монумент у самих Крутах. Тільки 2000 року архітектор Володимир Павленко серйозно почав займатися проектуванням пам'ятника. 2006 року Меморіал пам'яті героїв Крут на залізничній станції Крути нарешті відкрили за участі Президента Віктора Ющенка. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам'ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч із пам'ятником викопане озеро у формі хреста.

     З метою кращого розкриття суті, причини трагедії під Крутами, виховання в користувачів інтересу і поваги до історичного минулого своєї країни, до борців за незалежність України у приміщенні бібліотеки за допомогою комп’ютерів організовано демонстрацію фільму «Пам’ятай про Крути».

   Українські юнаки загинули і власною кров’ю вписали героїчну сторінку в історію визвольних змагань нашого народу. Адже коли до такої самопожертви здатна молодь - нація незнищенна. Це чудово розуміли представники радянської влади, тому старалися вимазати ганебну для себе сторінку з людської пам’яті. Історія битви або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками, як в закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Комуністичні керівники навіть ліквідували залізничну станцію Крути. Село було названо Пам’ятним.

   Трагічна загибель студентського куреня під Кру­тами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Частина страчених більшовиками учасників бою під Крутами і зараз спочиває у Києві на Аскольдовій могилі, частина поховані на Лук’янівському цвинтарі та в інших місцях. Тих, хто загинув під час бою, місцеві селяни поховали безпосередньо на полі бою під Крутами, і їх тіла до Києва перевезено не було.

Пам’ятаймо про забитих довіку і нині
Та віддаймо усіх себе за щастя Вкраїни
(Г.Стороженко „Незабутня могила”)