середу, 25 листопада 2015 р.

Ми маємо пам'ятати!



Ціна за революцію, велика,Та за ідею варто помирати.
Бо нація залишиться безлика,
Якщо її не можуть відстояти.

Минуло вже два роки із того моменту, як загинули вони – герої, яких народила революція Майдану.  Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, виміром людськості та гідності.
 Взагалі Майдан – це один з унікальних прикладів єдності народу, організованості, винахідливості, це символ боротьби за ідею, не за матеріальні цінності, а саме за ідею. Люди покидали роботу, рідних, усе, чим займались, і їхали в столицю, щоб змінити своє майбутнє, майбутнє своїх дітей, а заразом – і всієї держави.
 Слід було б згадати, як героїчно повели себе люди, коли почались розстріли: вони не здались, а йшли все в нову й нову атаку голіруч проти куль… Не можна було відступати, бо тоді “сім’я” відчула б ще більшу свободу дій, і всі це розуміли, й не відступали попри чисельні вбивства й поранення, попри снайперські кулі, що пролітали повз.

Про цю історичну подію Майдану, користувачі нашої книгозбірні, могли згадати на уроці мужності, який було проведено 21 листопада у приміщенні бібліотеки. Переглянуто відео-ролики тих подій, які нам неслід забувати. Оформлено тематичну поличку на тему "Українці - нація героїв"
Майдан… Війна… Які ж страшні слова! Ми боїмося про них говорити чи навіть думати. Адже при таких словах у кожного із нас серце починає битися частіше, на очі навертаються сльози.

  Загинуи ГЕРОЇ… Але ж герої не вмирають. Сивими журавлями їхні душі відлітають у вічність, а пам’ять про них залишається назавжди в серцях батьків, друзів, рідних, земляків, бойових товаришів. Вони живуть вічно, бо життя нескінченне.

Упокій, Господи, душі спочилих слуг Твоїх: безневинних людей, які отримали кулю від злочинців у своєму прагненні до свободи, вояків Небесної Сотні, Самооборони та мирних протестувальників, і всіх тих, хто положив життя своє за волю України, і всіх християн, і всяку душу, яка спочила і Твоєї Милості потребує, і прости їм всі провини їхні, вільні й невільні, і подаруй їм Царство Небесне, і створи їм вічну пам’ять. Амінь.

четвер, 5 листопада 2015 р.

Борис Ілліч Олійник 80 років від д. н.



Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня 1935 року в с. ЗачепилівкаНовосанжанського району Полтавської області. У 1958 р. закінчив факультет журналістики Київського університету. Працював у редакціях газет і журналів, заступником голови правління Спілки письменників України. З 1976р. – секретар правління Спілки письменників України, голова правління Українського Фонду культури з 1987. Побував майже в усіх “гарячих точках” міжетнічних конфліктів колишнього Союзу. Народний депутат України, віце – президент Парламентської асамблеї Ради Європи. Дійсний член Національної академії наук України та Міжнародної Слов’янської академії.
Борис Олійник – автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. Лауреат всеюгославської премії «Лицарське перо».
Твори Бориса Олійника, за словами О.Гончара, «позначають творчі звершення того бурхливого, щедро обдарованого покоління, яке разом із старшими письменниками забезпечило українській літературі довготривале і нині цілком почесне місце».
У книгах письменника розкривається індивідуальний, глибоко одухотворений світ нашого сучасника, який у складних протиріччях буденності настійно відшукує джерела людськості і суспільного поступу. Поета не приваблює надмірна монументальність і помпезність, він залишається у колі звичайних людських подій і фактів, таких безумовних моральних цінностей, як Батьківщина, Мати, Земля, Хліб..., він глибоко переживає плинність і минущість людського віку, осмислює іноді болючі в своїй основі зв’язки між поколіннями. Але в цей, здавалось би, не прикрашений поетичними принадами світ, може легко увійти сивий юнак з перебитим крилом і стати не тільки реальним символом – протестом проти підлоти і жорстокості.
Визначні риси творчості Б.Олійника – громадський неспокій, патріотизм, турбота про долю рідного народу – про його “хліб і пісню”.
З метою популяризації творів Б.І.Олійника в бібліотеці-філії с. Пробіжна до 80-річчя поета оформлено тематичну поличку «У дзеркалі слова».
“Ти весь у слові, як у сповитові,
З колиски до калини при горбі…
І вже коли ти похитнувсь у слові,
Вважай, що похитнувся у собі?”

Б. Олійник.