Пам'ятай, Україно, своїх Героїв!

     У Господнім саду із одного куща

     Виростають усі імена.

     Не згасає ніколи свіча.

    Перед Богом велика вина,

     Що родина втрача, і планета втрача

       Імена. Імена. Імена.

                                                                                                          А. Базалінський

У кожного свідомого українця, серце обливається кров’ю, коли згадуються події дворічної давності на Майдані у м. Києві.

Ті пережиті страшні спогади назавжди переписали сторінки історії України, вони залишаться і вічно житимуть у наших серцях.

 Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули на Майдані на вулицях Грушевського та Інститутській. Вони гинули за честь, за волю, за право бути Українцями на своїй Землі. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі. І ці  Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною своєї жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним. Описати, а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну, нині не під силу нікому. Гіркі події сьогодення не можуть залишати нас бути байдужими.

 У приміщенні нашої бібліотеки з метою вшанування пам’яті героїв Небесної Сотні, оформлено книжкову виставку «Дзвони зраненої пам’яті».

Відвідавши Інтернет Центр бібліотеки, користувачі мали змогу подивитися відеоролики тих подій: «Небесна сотня - Вічна пам'ять Героям Майдану», «Світла пам'ять Героям Майдану!», «Присвячується пам'яті героїв Майдану та АТО». Кожен сміливо висловлював свою думку, що всі ми прагнемо одного, щоб нарешті закінчилась ця клята війна, бо всі ми хочемо жити в мирній європейській країні.  Та напревеликий жаль…

Тихо плаче Україна сльозами і кров'ю.

 Кат будує своє "завтра" на горі людському...

Гірко плаче Україна і тяжко ридає...

Своїх синів, що померли, сльозами вмиває!

Плаче ненька Україна, плаче кожна мати,

 Та, що сина відпустила волю здобувати...

Нас убивали, нищили голодоморами, вивозили до Сибіру, саджали по тюрмах. Але українська нація – нескорена і вільна! Зараз розпочинається відлік новітньої історії України. Небесна сотня виконала свою земну місію. Тепер наша черга.

     29 січня українська громадськість відзначає День пам’яті героїв Крут. Молоді захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху.

     29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути, що розташована за 130 кілометрів на північний-схід від Києва, 300 курсантів військової школи, студентів і гімназистів прийняли на полі нерівний бій із майже 5-тисячною більшовицькою армією, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі.

Бій тривав лише п'ять годин. У полон було захоплено і потім розстріляно 28 юнаків. Ціною свого життя юні герої зупинили наступ ворога на два дні.

Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 28 вояків-студентів було перевезено до Києва. Виступаючи на церемонії поховання, голова Центральної Ради (1917-1918) Михайло Грушевський назвав вчинок київської молоді героїчним.

Після цього про подвиг молодих звитяжців забули на більш ніж 70 років, а їхні могили за радянських часів було зруйновано.

Офіційно День пам’яті героїв Крут почали відзначати після того, як 29 січня 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про вшанування пам’яті героїв Крут».

    Щоб зберегти пам’ять про героїчні дні Юнаків в обороні Волі України   у  приміщенні бібліотеки функціонувала тематична поличка на тему "Крутами вічність у сурми сурмить"

 

Минають роки, та пам'ять про юнаків, які полягли під Крутами, не загине повік.